05 червня 2006 (03:59)
current mood: сповНа фсілякого лайНа..
current song: шуМ дощу...нАсторожуЙе?
доторки...доторки дощу у нічній тиші..навіщо? навіщо збуджувати бажання не бажаючи? тупість..людська тупість неосяжна...не маючи меж вона пронизує фсіх..хто вигадав фрески? щоб фрагмент за фрагментом охоплювати життя, зясовуючи факти..плювати фсім на чуже життя..кому потрібні факти? нікому? афжеж.. поза нашою уявою хтось малюйе весну..для когось? не варто....десь у нашій уяві прихована справжня реальність..реальність без позерства та надмірності.фсе чого я бажаю це ідеї...натхнення...та трішки уваги...від кого...для чого...присутність питань-відсутність вдповідей..просто нікому..та й чи варто..я залишайу фсе це вам..воно вас не варто, але з душею..хоча де там...звідки їй зйавитися у цьому безглуздому витворі реальності..тіло не варте душі...душа занадто багато означайе..тіло - нічого...для когось нафпаки..ці хтось-помиляються..а можливо - я..для чого і для кого це фсе вирішувати не мені..мені байдуже, як байдуже людям, коли поруч гине чиєсь життя..мені набридло це бачити..хоча чи маю право йа так говорити, коли хтось би віддав усе заради того, щоб мати таку можливість..виходить , що і мені байдуже? можливо..моє серце ізольоване від світу..воно фтопилося ф сльозах і нездатне щось тепер говорити..помрій за мене...зроби за мене...проживи за мене життя, а йа подивлюся зі сторони..за тофстим шаром скла з металічним напиленням я спостераігатиму за тобою, як на допиті злочинця чи підозрюваного, а ти фарбуватимеш очі, навіть не здогадуючись, що звідти..зсередини на тебе дивиться пара аналогічних очей..очі...як на мене це найтаємніше, що можливо вигадати.. ненавиджу темні окуляри.. вони закривають людину.. люблю сутінки... час для мрій.. вони захоплюють мене..я віддаюсь їм цілком і повністю..я предстою перед ними оголеною..повністю відданою своїм почуттям..емоції..хто їх вигадав?..відповіді не існує..чи можливо я погано шукала?..я здатна випити усі твої сльози і намалювати тебе на воді..здатна розгледіти тебе в ультрафіолетовому промінні і вбити поглядом, щоб ніколи більше не зустрітися..ти вигадаф мене. як чарівник..ти вклав у мене фсе що міг...але про де що забув..це неначе недоповнене замовлення у макдоналдсі.."вільна каса"..знову і знову лунає з твоїх уст...ні...ти не працівник цього фсіми так обожнюючого закладу..просто ти занадто часто змінюєш клієнтів...чи то пак, клієнток..образливо..неначе зїздити ф париж і не побачити вежу, чи не потрапити до діснейленду...чи побувати в амстердамі і досхочу не накуритися.. просто фтратити шанс..те що було так близько..зруйновані мрії..стерті кордони між уявою та реальністю.. наведені кордони між нами..кому порібно , щоб ми прокидалися окремо? кому потрібні проблеми? кому належить цей безглуздий, гнітючий винахід? можу закластися, що фстромила б поржавілого ножа йому ф горло..а чи маю право..ніхто не має..я фзагалі була фпевнена що мене не існує..вічність пригнічує..полетіти? надайте крила...